Якщо ви в Києві вийдете на станції метро Лівобережна, пройдете повз комплекс МВЦ, а далі повз церкву незвичайного вигляду, то далі по ліву руку від вас опиниться паркова зона яка носить назву “Зона здоров’я”, а по праву руку від вас буде житлова забудова. Якщо ви запитаєте у місцевих жителів як називається ця місцевість, вони скоріше за все скажуть вам що ви знаходитесь на Микільської Слобідці.
Але якщо ви подивитесь на мапу Києва, то ви не побачите там ніякої Микільської Слобідки. Ця місцевість зазвичай підписана там як “Лівобережний масив”.
До другої світової війни на цьому місці існувало село Микільська Слобідка, і воно було розташовано від теперішньої Русанівки і приблизно до теперішніх Русанівських садів.
Але що таке Микільська Слобідка сьогодні? Чи вона існує взагалі? Чи це суто історична та застаріла назва?
Кияни сьогодні продовжують користуватися цією назвою. Наприклад у ЗМІ під час протестів проти забудови в цій місцевості часто вживалася саме ця назва для позначення місця конфлікту. [1] [2]
Представники місцевої громади використовували назву “Микільська Слобідка” коли висували вимоги, а також під час своїх протестних акцій.
Цікаво що якщо взяти який-небудь сайт з продажу або оренди нерухомості, то можна побачити як люди відносять свої квартири до Микільської Слобідки та Лівобережного масиву. Це показує, де на думку Киян є межі Микільської Слобідки — з південної сторони вона обмежується Броварським проспектом. При цьому Лівобережний масив включає до себе територію Микільської Слобідки, але також до Лівобережного масиву відноситься ще і територія по інший бік Броварського проспекту і далі до Русанівки.
Ось приклад як люди відмічають мікрорайон для своєї нерухомості на сайті продажу:
Але як це сталося що та територія яку зараз називають Микільською Слобідкою відрізняється від історичних меж однойменного поселення? І чому території Лівобережного масиву та теперішньої Микільської Слобідки перетинаються?
Щоб прояснити це питання ми поспілкувалися з місцевими мешканцями. Вони розповіли що у радянські часи, коли йшла забудова цього місця і зводився Лівобережний масив, намір був у тому щоб замінити ним Слобідку, а стара назва мала залишитися у минулому.
Але багато тих, хто жив у старих будинках Слобідки, розселили в нові будівлі, поруч з цим місцем де вони мали свої хати. І ці люди продовжили називати свою місцевість за звичкою Микільською Слобідкою.
“Микільська Слобідка раніше була по обидві сторони від метро — приблизно від Русанівки на півдні до нинішніх садів на півночі. Потім вигадали Лівобережний масив, але закріпилася ця назва лише за тією частиною Слобідки, що біля метро. За моєї пам‘яті ніхто ніколи не називав колишні Луначарського, Микільсько-Слобідську, Мільчакова та Челябінську — Лівобережним масивом, лише Слобідкою.
Це приклад того що радянську владу взагалі мало цікавила думка людей. Це так само як вирішити, що Київ за останні роки дуже змінився, забудувався, купа старих будинків зникли і треба його переназвати — в Дніпровськ, наприклад. Насправді то була назва місцевості, та й мешканці Микільської Cлобідки нікуди не зникли, багато отримали тут квартири.”
— розповів нам Сергій Карюк, місцевий мешканець.
Варнін Олескандр
Варніна Олена